Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безувірний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безувірний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безуві́рний, а, е. 1) Неверный, басурманский. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, бессердечный. См. Бузувірний.