Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бецман

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бецман
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́цма́н, на́, м. Неповоротливый человек, увалень, дубина, балбес. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.