Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блавучити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блавучити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блаву́чити, чу, чиш, гл. Сидеть праздно, лениться. Желех.