Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/благащий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
благащий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блага́щий, а, е. Умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.