Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блекотати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блекотати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блекота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Белькотати. 2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. I. 176.