Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блудний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блудний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блу́дний, а, е. 1) Заблудший, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними дорогами пішов. Сбился с пути (нравственно). Фр. Пр. 62.