Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бліх

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бліх
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бліх, ха, м. 1) Беление (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Белильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. VIII. 723.