Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/богун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
богун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Богу́н, на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развешивают сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудок, первый желудок жвачных животных, rumen. Желех.