Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/борона

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
борона
Київ: Соцеквидав України, 1937

Боро́на, ни, ж. Защита.

Борона́, ни́, ж. Борона. Части ее: деревянные валки́, в которые вставлены зубья; каждый вало́к обоими концами укреплен в двух глицях. Чуб. VII. 401. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребе́тники; впоперек хребетників переходить шість тонших е́стиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. Шух. I. 165. Під бо́рону сі́яти. Сеять по жнивью без вспашки, заделывая только бороной. Вас. 196. Бо́рону затіга́ти за ним. Подольщаться к кому. Фр. Пр. 109. Ум. Борі́нка, борі́ночка.