Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бринькач

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бринькач
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бринька́ч, ча́, м. Звонкая монета. Де бринькачі (гроші), там і слухачі. Фр. Пр. 126. См. Побрязкач.