Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бурити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́рити, рю, риш, гл. 1) Разрушать, ниспровергать, разорить. 2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила. 3) Волновать, возмущать. 4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.