Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бурмотати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурмотати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурмота́ти, чу́, чеш, гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче спросоння. Мир. Пов. I. 172.