Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/біліти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
біліти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Белеть, белеться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.