Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/варнячити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
варнячити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Варня́кати, каю, єш, варня́чити, чу, чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.