Словник української мови (1937)/варівко

by Борис Грінченко

◀ варівкий

Словник української мови Борис Грінченко В варівко

варівний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Варівко́, нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.