Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/веречи

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
веречи
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вере́чи, ве́ржу, жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Воліла-сь мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. I. 137.