Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/верхів'я

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
верхів'я
Київ: Соцеквидав України, 1937

Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. 2) Волоса на голове, хохол. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109.