Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/верчик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
верчик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.