Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вершити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вершити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Верши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего-либо в сосуд выше краев.