Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вибрикувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вибрикувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибри́кувати, кую, єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Резвиться, шалить (о детях). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.