Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вибуяти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вибуяти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́буяти, буяю, єш, гл. О растениях: вырасти, развиться слишком роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человеке: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.