Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вибігати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вибігати
Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Ви́бігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бегая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. I. 109. 2) Пробегать известное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.

II. Вибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́бігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбегать, выбежать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбираєш. Ном. № 1913.