Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вивітрювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вивітрювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виві́трювати, рюю, єш, сов. в. ви́вітрити, рю, риш, гл. 1) Выветривать, выветрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається. Стор. I. 132. 2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та добре його нагаєм вивітрив.