Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вичунювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вичунювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вичу́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́чуняти, няю, єш, гл. Оправляться, оправиться от болезни, выздоравливать, выздороветь. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Грин. I. 285. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише… Вичуняла, та в запічку дитину колише. Шевч. 67.