Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вишіптувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вишіптувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виші́птувати, тую, єш, сов. в. ви́шептати, пчу, чеш, гл. Лечить, излечить заговором. Баби вишіптують. О. 1862. V. 13. Я тебе (бишиху) вишіптую. Грин. II. 37. КС. 1893. VII. 587.