Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вовниця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вовниця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́вниця, ці, ж. = Вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21.