Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/возовиця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
возовиця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Возови́ця, ці, ж. Свозка хлеба с поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запріг воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб.