Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/волокти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
волокти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Волокти́, чу́, чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.