Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/воркін

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
воркін
Київ: Соцеквидав України, 1937

Воркі́н, куна́, м. = Воркотун. У запічку да й воркін ворчить. Грин. III. 99.