Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відстановляти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відстановляти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відстанови́ти, влю́, виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.