Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відсувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відсувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відсу́нути, ну, неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїжджає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрочивать, отсрочить (назначенное время, срок). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк надалі. Новомоск. у.