Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гарячий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гарячий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гаря́чий, а, е. 1) Жаркий, горячий. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. Гаря́чого са́ла за шку́ру зали́ти. Задать кому, причинить мучения. 2) Пылкий, вспыльчивый, горячий. Гарячий чоловік. 3) Разгоревшийся, вспотевший. Воли пристали, — може ти їх водою напоїв гарячих? Рудч. Ск. II. 135. 4) Гаря́чий час. Горячее время, недосуг. 5) На гаря́чому вчи́нку. На месте преступления, по горячим следам. Злапати на гарячому вчинку. Ном. № 7439.