Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гедз

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гедз
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гедз, дза и гедзь, дзя, м. Oestrus bovis. Гедзь його́ вкуси́в, — на йо́го напа́в. Он раскапризничался. А що це тобі? гедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Гедзик. Вки́нути ге́дзика. Сказать что-либо с умыслом раздражить. Оце вона прийшла та вкинула гедзика, — паня й розходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.