Словник української мови (1937)/гилити

by Борис Грінченко

◀ гилистий

Словник української мови Борис Грінченко Г гилити

гилка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мяч гилкою. 2) Бить палкою свинку (деревянный шар) в игре в гилу. Ив. 13. 3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатериносл. у. 4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у.