Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гильнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гильнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гильну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить, хватить. Муха сіла на дитину. Я хотів її вбить. Як гильну макогоном дитину, та і вбив. Грин. I. 223.