Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гнати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гнати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Го́ном гна́ти. Быстро гнать. Харьк. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люди, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406. 3) Быстро бежать, ехать. Жене як вітрів батько. МВ. I. 105. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. III. 335. 5) — горі́лку. КС. 1882. I. 225. 6) — гони. См. Гони. — химороди. См. Химороди.