Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/грабати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
грабати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гра́бати, баю, єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.