Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/грамота

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
грамота
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гра́мота, ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, уменье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.