Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гулянка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гулянка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́ля́нка, ки, ж. 1) Гуляние, развлечение, забава. Пусти дочку на гулянки. Чуб. V. 170. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. Мир. ХРВ. 87. 2) Свободное от занятий время. Употребляется в выражениях: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) В заборе из вертикально стоящих досок: промежуток, оставляемый между досками. Лубен. у. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт. Мил. 135.