Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гідно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гідно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гі́дно, нар. Достойно, стоит. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити. Чуб. V. 1190.