Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гірко

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гірко
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гі́рко, нар. 1) Горько. Гірко з'їсти, жаль покинути. Ном. № 4775. 2) Горестно, горько, бедственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко з'їж. Ном. № 9968. Ум. Гіре́нько, гірке́нько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.