Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дванадцятеро

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дванадцятеро
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двана́дцятеро, чис. Двенадцать душ, штук; дюжина. Була така жовна, мала дванадцятеро дітей, тії діти мали всі по дванадцятеро дітей, — скільки всіх було? Чуб. I. 139.