Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двихтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двихтіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк.