Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзвоник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзвоник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзво́ник, ка, м. 1) = Дзвінок в 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) Мн. Дзво́ники. Раст. колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзво́ничок. Ком. II. 81.