Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзюба

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзюба
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзю́ба, би, ж. Девушка с лицом, изрытым оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.