Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзяволити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзяволити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.