Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дима

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дима
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́ма, ми, ж. Род тонкой прозрачной полосатой ткани, канифас. Чуб. VI. 114, 403. Гол. Од. 21. Ум. Ди́мка.