Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довбач

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довбач
Київ: Соцеквидав України, 1937

Довба́ч, ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. Вх. Пч. II. 13. Шух. I. 23. 2) Человек, твердящий одно и то же. Черном.