Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/догулювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догулювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люди да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.