Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/домітати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
домітати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.